Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2015 року Справа № 910/16747/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Іванової Л.Б. суддівГольцової Л.А. (доповідач), Козир Т.П.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "ЕРДЕ БАНК"на рішення та постановуГосподарського суду міста Києва від 28.05.2014 Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2015у справі№ 910/16747/13Господарського судуміста Києваза позовомУповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "ЕРДЕ БАНК" Куреного Олександра ВікторовичадоПриватного акціонерного товариства "Народна фінансово-страхова компанія "Добробут"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Фонд гарантування вкладів фізичних осібпрозвернення стягнення на майноза участю представників:

позивача: Колосюк В.А., дов. від 01.07.2015;

відповідача: Гребеник І.С., дов. від 29.09.2014;

третьої особи: повідомлений, але не з'явився;

Розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 06.07.2015 № 02-05/430 для розгляду касаційної скарги у справі №910/16747/13, призначеної до перегляду в касаційному порядку на 08.07.2015, сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Іванова Л.Б., судді - Гольцова Л.А., Козир Т.П.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.05.2014 у справі № 910/16747/13 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Нечай О.В., судді - Марченко О.В., Цюкало Ю.В.) у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Коротун О.М., судді - Гаврилюк О.М., Сулім В.В.) рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2014 у справі № 910/16747/13 залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відзиви на касаційну скаргу не надходили, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржувані судові рішення.

Усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що постановою правління Національного банку України від 09.01.2013 № 4 відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації ПАТ "ЕРДЕ БАНК".

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 10.01.2013 № 3 призначено уповноваженого Фонду на ліквідацію ПАТ "ЕРДЕ БАНК" Куреного Олександра Вікторовича, а рішенням від 28.11.2013 № 34 продовжено процедуру ліквідації строком на один рік до 08.01.2015 включно. В подальшому, рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 28.02.2014 № 8 призначено уповноваженого Фонду на ліквідацію ПАТ "ЕРДЕ БАНК" Ткач Маріанну Юріївну.

Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ЕРДЕ БАНК" Курений О.В. звернувся до суду з позовом, в якому послався на те, що оскільки відповідач є власником істотної участі ПАТ "ЕРДЕ БАНК" і діяльність відповідача призвела до негативних наслідків, таких як відкликання у ПАТ "ЕРДЕ БАНК" банківської ліцензії та порушення процедури його ліквідації, тому позивач просив суд звернути стягнення на нерухоме майно, яке, за твердженням останнього, належить відповідачу (107/1000 частин нежитлового будинку - будівлі адміністративного корпусу №2 по вул.П.Сагайдачного/Ігорівська, 10/5 в м. Києві).

При цьому, судами досліджено, що в обґрунтування позиції позивача щодо права власності відповідача на спірне майно, позивачем надано до матеріалів справи копію договору купівлі-продажу частини нежитлового будинку від 13.11.2004 та копія витягу з Державного реєстру правочинів станом на 12.02.2009.

Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив з положень Законів України "Про банки і банківську діяльність", "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та надавши оцінку всім матеріалам справи в сукупності дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивач не довів в порядку ст. 32, 33 ГПК України, що відкликання банківської ліцензії та процедура його ліквідації є наслідком негативної діяльності відповідача, як власника істотної участі позивача.

Крім того, судами з'ясовано, що позивач, в порушення ч. 5 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", не звертався до відповідача з вимогою про задоволення за рахунок майна відповідача частини вимог кредиторів ПАТ "ЕРДЕ БАНК", що мало бути безумовною, в силу вимог зазначеної норми права, передумовою для звернення до суду з даним позовом.

Касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду (ч. 2 ст. 1115 ГПК України).

Відповідно до абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" (із змінами і доповненнями), рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6).

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність", істотна участь - пряме та/або опосередковане володіння однією особою самостійно чи спільно з іншими особами 10 і більше відсотками статутного капіталу та/або права голосу акцій, паїв юридичної особи або незалежна від формального володіння можливість значного впливу на управління чи діяльність юридичної особи.

Судами встановлено, що відповідно до зведеного облікового реєстру власників цінних паперів ПАТ "ЕРДЕ БАНК" № 21877зв, станом на 01.12.2012 доля акцій ПАТ "ЕРДЕ БАНК" у власності відповідача становить 54,2603 %, а тому, відповідно до приписів Закону України "Про банки і банківську діяльність" відповідач є власником істотної участі ПАТ "ЕРДЕ БАНК".

Статтею 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що цим законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Згідно з ч. 2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", протягом 30 днів з дня початку тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку договорів (інших правочинів), укладених банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення договорів (правочинів), виконання яких спричинило або може спричинити погіршення фінансового стану банку та які відповідають одному з таких критеріїв:

1) договори, за якими було або має бути здійснено відчуження (або передача в користування) майна банку на умовах, значно гірших за звичайні ринкові умови здійснення відповідних операцій;

2) договори про здійснення кредитних операцій, які передбачають надання клієнту пільг і які банк не уклав би за звичайних ринкових умов;

3) договори про здійснення кредитних операцій та інші господарські договори, що мають на меті штучне виведення активів банку внаслідок шахрайських дій та зловмисних намірів;

4) договори, що передбачають платіж чи операцію з майном з метою надання пільг окремим кредиторам банку;

5) договори (правочини) з пов'язаною особою банку, якщо така операція не відповідає вимогам законодавства України або загрожує інтересам вкладників і кредиторів банку;

6) господарські операції, де оплата значно перевищує реальну вартість товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком.

Таким чином, з дня запровадження у банку тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду отримує, крім повноважень органів управління банку та органів контролю, доступ до банківської, зокрема, бухгалтерської, документації та можливість перевірки діяльності керівництва банку з метою виявлення договорів (правочинів), виконання яких спричинило або могло спричинити погіршення фінансового стану банку.

Господарські суди встановили, що позивач, на підтвердження своєї позиції, що саме діяльність відповідача, як власника істотної участі ПАТ "ЕРДЕ БАНК", призвела до того, що у банку відкликана банківська ліцензія та розпочато процедуру його ліквідації, посилається на установчі документи та повноваження органів управління банку.

Проте, як встановлено попередніми судовими інстанціями, матеріали справи, зібрані під час розгляду справи в суді першої інстанції та при перегляді рішення в апеляційному порядку свідчать, що відкликанню банківської ліцензії та віднесенню Банку до категорії неплатоспроможних, значний проміжок часу сприяв ряд факторів, які не мали безпосереднього зв'язку з діями (бездіяльністю) саме відповідача (як власника істотної частки акцій). Такими факторами, зокрема, є світова фінансова криза, економічно-інфляційні процеси в Україні, ділова репутація ПАТ "ЕРДЕ БАНК" на ринку банківських послуг (як репутація окремої юридичної особи, яка є самостійною та не знаходиться в прямій залежності від ділової репутації її засновників), тощо.

Відповідно до ч. 5 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції, чинній на час звернення до суду з даним позовом), Фонд має право звернутися з вимогою до власників істотної участі, контролерів та керівників банку про задоволення за рахунок їх майна частини вимог кредиторів банку в разі, якщо дії чи бездіяльність таких осіб призвели до понесення банком збитків та/або завдання шкоди інтересам вкладників та інших кредиторів банку. У разі отримання Фондом відмови у задоволенні таких вимог або невиконання вимоги у строк, встановлений Фондом, Фонд має право звернутися до суду з вимогою про стягнення майна з таких осіб для задоволення вимог кредиторів.

Таким чином, з врахуванням приписів законодавства, при зверненні з позовом у порядку ч. 5 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", позивач повинен довести не тільки наявність збитків та майнової шкоди, які завдані діями або бездіяльністю пов'язаною з банком особи, а також отримання майнової вигоди відповідачем.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

Враховуючи викладене, позивачем не було надано належних та допустимих, в розумінні ст. 32, 33, 34 ГПК України доказів наявності причинного зв'язку між неправомірними, як стверджує позивач, діями відповідача і збитками або шкодою, якої зазнав ПАТ "ЕРДЕ БАНК" (ч. 5 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Водночас, зазначеною нормою права визначено процедуру пред'явлення відповідних вимог Фондом, яка передбачає попереднє (досудове) звернення до винної у збитках особи, та лише у випадку відмови у задоволенні таких вимог у добровільному порядку, право Фонду на звернення до суду з позовом про порушення своїх прав.

Господарські суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що матеріали справи не містять будь-яких доказів звернення позивача до відповідача з вимогою про задоволення за рахунок його майна вимог кредиторів ПАТ "ЕРДЕ БАНК", відмова в задоволенні якої стала б підставою для звернення до суду з даним позовом.

При цьому, апеляційний господарський суд, зважаючи на положення ч. 5 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", мотивовано відхилив посилання позивача на те, що процедура досудового врегулювання спору порушує його конституційні права, зокрема, визначені ст. 124 Конституції України.

Згідно з ч. 1 ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що права позивача в розумінні ч. 1 ст. 1 ГПК України не були порушені відповідачем.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч. 1 ст. 43 ГПК України).

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що вищезазначені висновки судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову, зроблені з дотриманням вимог ст. 43, 47, 43 ГПК України щодо повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами з урахуванням визначених меж розгляду справи та правильного застосування законодавства під час розгляду справи.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ст. 1117 ГПК України).

З приводу посилань в касаційній скарзі на не здійснення розгляду судами попередніх інстанцій клопотань позивача про забезпечення позову, слід зазначити, що про наявність заяви (клопотання) про забезпечення позову, мотиви задоволення (повного чи часткового) або відхилення такої заяви та висновок з розглянутого питання можуть міститися в рішенні господарського суду, прийнятому по суті справи.

Статтею 84 ГПК України визначено, що рішення господарського суду ухвалюється іменем України і складається із вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин, при цьому, зокрема, описова частина має містити стислий виклад вимог позивача, відзиву на позовну заяву, заяв, пояснень і клопотань сторін та їх представників, інших учасників судового процесу, опис дій, виконаних господарським судом (огляд та дослідження доказів і ознайомлення з матеріалами безпосередньо в місці їх знаходження).

Колегія суддів касаційної інстанції звертає увагу, що результатом розгляду поданої позивачем заяви в суді першої інстанції є висновок суду, викладений в описовій частині рішення (арк. 5 рішення), тобто наведена заява розглянута судом, як того вимагає законодавство.

Відносно подання заяви про забезпечення позову під час апеляційного перегляду справи, то така заява була подана позивачем на стадії зупинення провадження у справі у зв'язку з призначенням судової будівельно-технічної експертизи, тобто коли справа перебувала в експертній установі.

З цього приводу слід зазначити, що оскільки для проведення експертизи матеріали справи направляються до судово-експертної установи, то в цей період часу неможливо проводити процесуальні дії.

Стосовно посилань на невжиття судом апеляційної інстанції всіх заходів щодо проведення судової будівельно-технічної експертизи відносно майна, то судова колегія Вищого господарського суду України вважає за необхідне відзначити, що ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.10.2014 у справі призначалась судова будівельно-технічна експертиза, провадження у справі неодноразово поновлювалось та зупинялось для витребування додаткових матеріалів за клопотанням експерта, необхідних для проведення експертного дослідження, а також для розгляду клопотань експерта КНДІСЕ про забезпечення натурного обстеження об'єкта дослідження та необхідністю зобов'язання учасників апеляційного провадження бути присутніми під час проведення обстеження об'єкта дослідження.

Водночас, експертна установа повідомила суд про неможливість проведення експертизи (повідомлення експертів від 18.03.2015 № 14477/14-42), оскільки доступу до об'єкта дослідження сторонами не було надано, що унеможливлює надання висновку судової будівельно-технічної експертизи.

Інші доводи скаржника фактично зводяться до оцінки доказів та переоцінки обставин справи, що не є компетенцією касаційної інстанції, з огляду на приписи ст. 1115, 1117 ГПК України.

Враховуючи межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані судові рішення відповідають вимогам матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "ЕРДЕ БАНК" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2015 у справі № 910/16747/13 - без змін.

Головуючий суддя Л.Б. ІВАНОВА

Судді Л.А. ГОЛЬЦОВА

Т.П. КОЗИР